брифінг заступника Міністра оборони України Мунтіяна Валерія Івановича.

При використанні інформації посилання на Прес-службу МО України обов’язкове

Прес-реліз                                                           29 березня 2004 року

ЧИМ ОБУМОВЛЕНІ РАДИКАЛЬНІ ЗМІНИ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ?

Геоекономічні, геополітичні та геостратегічні зміни, які сьогодні відбуваються, призвели до змін у розвитку воєнно-політичної, воєнно-стратегічної, воєнно-економічної обстановки в світі і довкола України. Це у свою чергу призвело до глобалізації економічних та інформаційних процесів, розширення спектру нових викликів і загроз міжнародній, регіональній і національній безпеці. Ці реалії вимагають змін у завданнях Збройних Сил України, формах та способах їх застосування.

Водночас ігнорування свого часу новітніх методів дослідження Збройних Сил як складної системи, відсутність комплексного системного бачення призвели до хибного шляху розвитку державної оборонної сфери в цілому. Наприклад, при здійсненні розрахунків ніколи не бралися до уваги такі фактори, як загрози невоєнного характеру, які ще до початку застосування Збройних Сил здатні знищити оборону. Зокрема, йдеться про економічні, техногенні, екологічні, демографічні чинники. Адже зрозуміло, що хворе покоління не може забезпечить здоровими та інтелектуальними ресурсами Збройні Сили, а у хворій економіці не можуть бути здорові фінанси, без котрих взагалі неможливе функціонування оборонної сфери.

 Таким чином, закладені на початковому етапі реформування негативні тенденції руйнації системи набрали таких загрозливих форм, що нині можуть призвести до катастрофи не лише оборонної сфери, а й негативно позначитись на могутності держави та на її економічній сфері.

Довідково:

У порівнянні зі збройними силами 150 іноземних держав станом на кінець 2003 року Збройні Сили України:

за чисельністю посідають 13 місце;

за часткою збройних сил до загальної чисельності населення – 28 місце;

за витратами воєнного бюджету на одну особу – 125 місце.

На сьогоднішній день, ми маємо конгломерат трьох небезпечних для суспільства та держави моделей: перша – модель деградації, друга – проїдання, третя – марнотратства.

“Модель деградації”. Її суть полягає в тому, що за рахунок морального та фізичного зносу, відсутності відповідної бойової підготовки та навченості військ і сил, відсутності фінансових ресурсів на відтворення, розвиток та модернізацію озброєння та військової техніки кожен рік бойовий потенціал зменшується на 9%. З іншого боку, кожні 10-14 років подвоюється вартість новітніх озброєнь і кожний наступний рік на 10% збільшує вартість відновлювальних робіт та модернізації. Сьогодні понад 60% озброєння та військової техніки знаходиться в експлуатації більше 15 років. Переважна більшість технічно складних комплексів та зразків озброєння Збройних Сил вже вичерпала свій ресурс, або він закінчується в 2004-2006 роках. Тобто 2005 рік стане фактично межею, за якою технічний стан озброєння та військової техніки не забезпечуватиме боєздатність Збройних Сил взагалі.

Довідково. Непридатними до використання на кінець 2005 року буде до 70-80% основних номенклатур ракетно-артилерійського озброєння, близько 50% - винищувачів та літаків розвідників, 60% - бомбардувальників, 20% - штурмовиків від їх штатної кількості.

Паралельно з руйнуванням оборонно-промислового комплексу, великих збитків як обороноздатності, так і воєнно-економічній могутності держави завдала вкрай незадовільно продумана і впроваджена конверсія. Починаючи з 1992 року були розроблені і впроваджені 22 цивільні програми і 550 підпрограм з організації та виробництва товарів народного споживання. Проте їх безсистемність, безперспективність, призвели до неефективного використання високотехнологічних комплексів, до знищення та розбазарювання унікальних об’єктів оборонної інфраструктури, втрати ринків продукції оборонної сфери, руйнації науково-виробничої кооперації.

Втрачені можливості на протязі 12 років реформування призвели до того, що замість валютних надходжень, у які можна було перетворити ліквідне військове майно, ми отримали приховану загрозу, яка у будь-який момент може спричинити катастрофу. Сьогодні утилізація боєприпасів, озброєння та військової техніки потребує більше ресурсів, ніж на їх експлуатацію.

“Модель проїдання” - полягає в тому, що видатки на утримання, перевищуючи відведену їй критичну межу (75%), не залишають ресурсу на відновлення та розвиток Збройних Сил України, штовхаючи їх у фазу затухання (деградації). Оптимальною моделлю розподілу видатків вважається та, за якою не більше 50% загального обсягу асигнувань витрачаються на утримання особового складу, 25% – на закупівлю військової техніки, озброєння та фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, 25% – на експлуатацію та обслуговування військової техніки та озброєння.

Довідково: У 2003 році на утримання Збройних Сил було витрачено майже 92% від загальної суми оборонного бюджету.

Модель “марнотратства”. Це модель Збройних Сил, у яких на протязі 12 років існування не проведена повна та об'єктивна інвентаризація озброєння, військової техніки, боєприпасів та іншого військового майна. Де упродовж трьох років не здійснене переведення на єдиний бухгалтерський облік військового майна, про що вже не один раз висловлювали своє занепокоєння Рахункова палата та ГлавКРУ України. Внаслідок того, що у Міністерстві оборони не було єдиної системи бухгалтерського обліку, інвентаризації, які нібито проводилися, нічого не відображали. Результати двох інвентаризацій, проведених протягом півроку відрізнялись на 900 мільярдів гривень. Це також стосується утилізованих боєприпасів. Різниця в результатах складає сотні одиниць.

ДО ЧОГО МИ ПРАГНЕМО ЗДІЙСНЮЮЧИ РЕФОРМУВАННЯ?

Суть реформи полягає в кардинальній зміні підходів і принципів, форм та методів побудови нової оптимальної перспективної моделі Збройних Сил України, здатної забезпечити обороноздатність держави і не бути надмірним тягарем для економічного розвитку. Для цього в алгоритм реформи закладені такі пріоритети, як боєготовність та боєздатність Збройних Сил України, а також наступні критерії ефективності - доцільність, результативність, раціональність.

Усвідомивши те, що могутність Збройних Сил України визначає не чисельність, а рівень їх оснащеності сучасною зброєю, новітніми засобами управління, розвідки, вишколу особового складу, Міністерство оборони України обрало єдиний можливий шлях - шлях радикального реформування Збройних Сил України. На сьогодні цей напрям розвитку затверджено Указом Президента України, рішеннями Ради національної безпеки і оборони України та Державної комісії з питань реформування Збройних Сил України, інших військових формувань, озброєння та військової техніки.

ЯКІ ШЛЯХИ МИ ОБИРАЄМО?

Існує три сценарії функціонування Збройних Сил України: залишити все без змін; поступові зміни; кардинальні зміни.

Залишити все без змін – шлях до втрати боєготовності та боєздатності, що може призвести до техногенної або екологічної катастрофи та соціального вибуху серед військовослужбовців і членів їхніх сімей.

Поступові зміни – шлях “проїдання” бюджету Збройними Силами, які забирають ресурси від інших соціальних програм, і не забезпечують обороноздатність держави.

Кардинальні зміни - потрібні для того, щоб запобігти двом першим і не допустити переростання існуючих загроз у катастрофу.

Досвід передових країн Європи свідчить, що збалансувати структуру бюджету можливо лише за рахунок структурної перебудови Збройних Сил, виведення з їх бойового складу надлишкового озброєння, військової техніки, позбавлення від зайвих об’єктів інфраструктури та приведення загальної чисельності особового складу до рівня необхідної достатності.

Стратегія розв’язання законодавчих, оборонних, соціально-економічних, науково-технологічних, екологічних та інших проблем стосовно реформування та розвитку Збройних Сил України в основному визначена у Концепції моделі Збройних Сил України зразка 2010 року.

Ці стратегічні аспекти створення майбутніх Збройних Сил України були закладені у затверджену Указом Президента України Державну програму реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року.

Тому процес прискорення реформування, який ми розпочали, підкріплений всебічним аналізом щодо необхідної чисельності Збройних Сил, найбільш раціонального розташування військ (сил) на території України, оперативно-стратегічних нормативів стосовно їх застосування, а також визначенням безперспективних військових організмів.

Процес прискорення реформування Збройних Сил України вкрай важливий для їх майбутнього розвитку. Зокрема лише за рахунок своєчасного виконання запланованих у 2004 році заходів реформування створюються передумови для вивільнення у наступному році майже 600 млн. грн. для вирішення завдань соціального захисту військовослужбовців та реалізації завдань військово-технічної політики.

У результаті реформування має бути побудована дійова модель балансу економічних можливостей держави і потреб її оборони.

Це створення принципово нової за формою та змістом структури Збройних Сил України, спроможної забезпечити обороноздатність держави та не бути надмірним тягарем для економіки, здатної відстоювати геополітичні та геостратегічні інтереси нашої держави, які відповідають демократичним принципам світової спільноти. Нові Збройні Сили України, які відповідатимуть сучасним світовим аналогам, будуть спроможні інтегруватися в архітектуру нової європейської безпеки.

На озброєнні у Збройних Силах України залишаться лише ті зразки озброєння та військової техніки, які відповідають сучасним вимогам та мають перспективи щодо продовження ресурсу та подальшої модернізації.

При цьому скорочення Збройних Сил України не призведе до зниження їх бойового потенціалу. Під скорочення підпадуть лише ті військові організми, які не передбачені майбутньою моделлю Збройних Сил, а озброєння і військової техніка яких вичерпали свій ресурс технічної придатності. Збільшення у складі Збройних Сил України з’єднань і частин постійної бойової готовності та розвиток Об’єднаних сил швидкого реагування дасть змогу підтримати необхідний рівень боєздатності Збройних Сил України.

Таким чином наведені факти свідчать, що реформа, яка проводиться у Збройних Силах є своєчасною та базується на аналізі сучасного стану Збройних Сил, ретельних розрахунках майбутньої їх моделі та здійснюється за науково обґрунтованими напрямами.

Варто зазначити, що Україна не вперше стикається із необхідністю трансформації воєнної організації. За 12 років Незалежності в процесі розбудови, а у подальшому реформування і розвитку чисельність Збройних Сил України була зменшена з 760 до 355 тисяч, з яких 265 тисяч військовослужбовці. Тобто відбулося скорочення на понад 400 тисяч чоловік. Алеу правовому полі Україні ніколи не було спеціального Закону, який би був спрямований на соціальну захищеність саме звільняємих під час реформування військовослужбовців.

Сьогодні розв’язання таких найгостріших соціальних проблем, як подальше працевлаштування звільнених, їхня адаптація до цивільного життя, пенсійне забезпечення, надання житла, набуває надзвичайно важливого, принципового наголосу, оскільки подібної трансформації ні за масштабами, ні за своїм значенням Збройні Сили України ще не переживали.

У цьому контексті Проект Закону України “Про зміни у структурі та чисельності Збройних Сил України, а також інших заходах, пов’язаних з їх реформуванням”, який пройшов перше читання у Парламенті, має відіграти ключову роль.

Зазначений законопроект має комплексний характер і охоплює, як питання реформування Збройних Сил, так і найважливіші напрямки соціального захисту. Саме такий підхід є найбільш прийнятним, оскільки він враховує всю складність процесу реформування та сучасний соціально-психологічний стан у військовому середовищі.

Лише своєчасне, кардинальне реформування Збройних Сил України може забезпечити достатній рівень обороноздатності держави і не буде тягарем для економічного зростання України.

Прес-служба Міністерства оборони України