Колись, як приймали в партію, ставили
питання:
– А що то є комунізм?
– То коли є дуже добре, – відповідав галичанин.
– А як добре? – запитували.
– А так добре, як за Австрії, а може ще
й краще!

Історики твердять, що за часів Австрії у Львові з`явився потужний завод, котрий ще до війни усе польське військо забезпечив літаками. За совітів завод цей зробили таємним: присвоїли йому назву загадкову – «117 АРЗ». Але славні галичани там працюють і досі. А дехто уже й на пенсії, проте ні з заводом своїм, ані з командувачем військ – генералом нашим зв`язків не поривають. Хоча комусь може вже й дуже хочеться порвати, бо вже набридло. Та не виходить...
Сьогодні в славному місті Лева йде війна. Війна Міністерства оборони проти ветеранів військової служби. Війна за право на житло. Війна за усіма класичними жанрами. Війна на два фронти.
Живуть на відомому заводі... у хлівах-гуртожитках сім`ї ветеранів Військової служби. Чекають не манни небесної, а житла державного. Бо перебувають там на квартирному обліку. Бо ж обіцяла держава надати житло позачергово. Держава то обіцяла, а посадові особи керовані командувачем військ (генералом нашим) мали на увазі щось інше: свій власний інтерес на своїй посаді, що дуже подібний на корупцію. Ось і вийшло, що ветерани мали отримати житло ще в 1999 році, але керівники заводу надали житло піонерам, а не пенсіонерам. І нема на то ради.
Ветерани звертались багато разів до нашого талановитого полководця військ Західного оперативного командування – генерала Куцина Михайла Миколайовича зі своїм проханням: «Вишикуйте, будьласка, в порядку черговості, в одну колону 25 офіцерів! Надайте нам довідку про нашу чергу». Ба, не той випадок! За п`ять років генерал не спромігся цього зробити. Більше того, дуже не хотів, бо народилось у його штабі кілька (увага!) фальшивих документів. За підписами генерала Баталюка, полковника Первака, котрі спотворюють черговість сімей пенсіонерів до абсурду. Дуже вони старались.
Ви скажете, що можна б звернутись до суду. Так, можна. І звернулись ветерани до суду нашого рідного, львівського, та й просили уклінно: «Пане суддя Кавацюк Іване Васильовичу! Ваша честь, будьте ласкаві, постановіть рішення, щоб генерали нам довідку дали про нашу квартирну чергу»... Ага, зараз! Дочекаєтесь... Чотири роки суддя Кавацюк вирішував, яку довідку видати пенсіонерам. Та й вирішив, нарешті: ніякої! Ото вам, пенсіонери, і Юріїв День!
В апеляційному суді представник квартирно-експлуатаційного відділу Львівського гарнізону хотіла і погодилась, нарешті, видати пенсіонерам довідку про обліковий стан. Та не сталося. Прибув до суду представник міністра оборони – полковник-юстиції запасу Пилипенко. Від імені двох міністрів (попереднього – Гриценка та нинішнього – Єханурова) він... заборонив довідку, а представника КЕВ до залу суду навіть не впустив. Оце так порядок у нашому війську! Оце так сила! No pasaran! Venceremos! Міністерство оборони воює з ветеранами військової служби за право на гідне життя. Хто переможе у цій війні?
Ото воно і виходить, що надарма служили у війську наші ветерани. Надарма обіцяла держава ветерану військової служби (вже покійному) майору Борису Звєздіну, що забезпечить його сім`ю житлом. Бідна вдова щотижня обиває пороги штабу та генеральських кабінетів впродовж десяти років. Окрім невпевнених обіцянок якихось клерківона ще нічого не отримала: ні довідки, ані належного квартирного обліку, ані житла. Скільки ж то нервів і здоров`я потратила вона з вини отих корупціонерів. Живе та горює за колючим дротом у сараї-гуртожитку ДП МОУ «ЛДАРЗ». Якби пан міністр відлучив корупціонерів від заводської каси, то справи вирішувались не за хабарі, а за законом.
Пенсіонери направили до пана міністра оборони вже 46 звернень, щоби той своєю владою надав обездоленим бодай довідку про той обліковий стан. Бо пенсіонерам житло не надають, а піонерам вже дали. Але куди там! У пана міністра є важливіші державні справи. Тому-то наші генерали Баталюк і військовий комісар області Первак спокійно підробляють та фальшують документи. А їм за це нічого не буде. Окрім підвищення на службі та генеральських звань.
Ось і виходить, що мусимо дати хабара, аби отримати бодай довідку якусь. Але тут нова біда: кому дати отого хабара, аби щось взнати про свій обліковий стан, чи отримати якийсь папірчик для вирішення соціальних питань на гідне життя? Якщо дивитись по кодексу, довідку мало б дати підприємство, на котрому проходила службова діяльність пенсіонерів. Тим підприємством було «117 АРЗ»: «117-й авиационно – ремонтний ордена Октябрьской революции завод». Де цей субєкт права є зараз і що воно є зараз ніхто не хоче сказати. Кажуть: «То макаронна фабрика»...
Феміда вмиває руки! Землею...
Яке ж то щастя, що є наш рідний Львівський суд, котрий на підставі законів може встановити факти, що мають юридичне значення, та визначити джерело, де можна черпати ці факти. Знову звернулись ветерани туди, в суд львівський. А їх там... не чекали!
Проте, все-таки, знайшовся «сумлінний» судя Ганич Ігор Маркіянович, котрий взявся вирішити таку справу. Півроку він вивчав справу, нарешті провів аж чотири дня засідань судових. Впродовж двох місяців вирішував питання правонаступництва, напружував свою голову, бідкався і збирав документи, щоб допомогти бідним пенсіонерам. І таки допоміг! Дай Боже, йому здоров`я. А ще більше – здорового глузду. Бо він сам себе заплутав у питаннях привонаступництва юридичних осіб. Тепер зовсім незрозуміло, де проходила службова діяльність пенсіонерів: на «ордена Октябрьской революції заводі», чи на «макаронній фабриці»? Абсурд і хамство до бідолашних пенсіонерів продемонстрував отой суд замість законності.
В отих важких фронтових умовах ветерани військової служби згуртувались та й організували громадську організацію «Товариство Українських Офіцерів». Лідером Львівського обласного осередку обрали підполковника юстиції у відставці Лобащука Олександра Миколайовича, котрий своїм досвідом, авторитетом та ініціативністю зорганізував їх на нові битви. Членами Товариства є висококваліфіковані фахівці різних професій. До керівного органу обрано потужних досвідчених юристів, авторитетних офіцерів. Зважаючи на проблеми урядових житлових програм, ветерани знайшли патріотичних меценатів-інвесторів, котрі за свої кошти вже беруться побудувати їм житло. Гроші дають, ліцензії мають, володіють достатньою виробничою будівельною базою. Офіцери радіють з цього. Але… Щоб долучитись ветерану-пенсіонеру до цього u1097 щастя, треба щонайменше: подати довідку про квартирний облік. А де її взяти? У війні за довідку поки-що перемагає відомство пана Єханурова. А тут ще на біду виявилось, що у Львові відкрито другий фронт. На тому фронті також воюють не на жарт, а на смерть. Воює Міністерство оборони проти безквартирних офіцерів уже багато років за землі колишніх військових містечок. У союзі з «людьми Єханурова» – Львівська міська рада. Землю військових містечок під будівництво військового житла не виділяють. А кому виділяють? Бізнесовим структурам! Під житло комерційне. За чотири роки війни офіцери виграли у Львівської міської ради аж три суди за землю на вулиці Гетьмана Мазепи, 29: ця земля наддавалась з цільовим призначенням – для будівництва житла сім’ям безквартирних офіцерів запасу. До рішення докладався список тих офіцерів. Але потім списки чомусь зникли. Мер міста пан Садовий жодного рішення виконувати не збирається, фальшує якісь свої незаконні рішення, догоджає якимсь бізнесовим особам на шкоду державним та урядовим житловим програмам. Землі військових містечок на вулиці Мєчнікова, Княгині Ольги також передаються за згодою Міністерства оборони і... за хитрими корупційними схемами бізнесових структур, які жодного відношення до військових ветеранів на мають. Знову пахне хабарництвом...
Баба Яга – «в тилу врага»...
То що ж це робиться, люди добрі!? Куди ж «бєдному крестьяніну» (як казав один з героїв фільму «Чапаєв») податися? Саме цим питанням і займається Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації «Товариство Українських Офіцерів». Нещодавно у гарнізонному будинку офіцерів провели науково-практичну конференцію: «Доступне житло воїнам
Вітчизни». Гостями та учасниками конференції були вчені, банкіри, підприємці Львівщини, представники обласної державної адміністрації, міської ради, командування військ Західного оперативного командування, партійні делегації. Усі усвідомлюють шляхи вирішення вказаних проблем, важливість їх вирішення, потреба доброї волі керівних органів місцевого самоврядування.
На превеликий жаль, письмові звернення офіцерів завершились... відписками директора департаменту містобудування Львова Павліва: мовляв, відсутня містобудівна і землекористувальна документація щодо надання земельних ділянок пільговим категоріям громадян. Оскільки за розробку та затвердження цієї документації Павлів відповідає особисто, то це і свідчить про його бездіяльність. І оту його брехню та бездіяльність покриває львівська прокуратура в особі Межвинського – заступника міського прокурора (про що свідчить його відписка від 02.08.2008р. за №302-08).
Своїми відписками прокурори покривають беззаконня, принижують честь і гідність, високе звання ветерана. Вони ігнорують вимоги Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо ПЕРШОЧЕРГОВОГО виділення земельних ділянок для приватного житлового будівництва, садівництва, городництва, будівництва (встановлення) гаражів відповідно ст.14, ст.12, ст.18 цього Закону.
Брешуть, аж зубами крешуть
На жаль, у Львові порушується і Закон України №393: «Про звернення громадян», ст.15, 19. Йдеться про порушення регламентації, про те, як має реагувати той, до кого звертаються. Відписки про те, що «нема землі» – нахабна брехня. На сьогоднішній день у Львові «гуляє» близько 1000 гектарів земель! Це район Збоїщ, Сихова, Винники… Крім того звільнено понад 14 військових містечок (близько 100 га), де безквартирні офіцери відслужили по 20-30 років. У Брюховичах (Шевченківський район Львова) звільняється ще два містечка...
З неофіційних джерел стало відомо, що землі військових містечок передані комерційним структурам. І це в той час, коли військовослужбовці (ветерани, учасники бойових дій, інваліди війни) не забезпечені житлом! Наприклад, дев`ять гектарів землі віддано комерційникам тільки на вулиці Плуговій, 2-6 (колишній будівельний батальон). Комерційники тут побудували шість дев’ятиповерхових будинків! А для військовослужбовців гарнізону – жодного... Така ж доля спіткала і військове містечко №'31 на вулиці Княгині Ольги...
Намагаючись вирішити свої проблеми, львівський обласний осередок «Товариство Українських Офіцерів» (в якому налічується понад 400 членів) почав плідно співпрацювати з потужними інвесторами і меценатами, котрі готові будувати житло не за бюджетні кошти. Відкритим є тільки питання отримання земельних ділянок. У зв`язку з цим офіцери й вирішили звернутися зі своїм закликом до вельмишановного Юрія Івановича, пана міністра оборони: «Припиніть війну Міністерства оборони України проти ветеранів військової служби та пенсіонерів за право на житло! Вжийте належних рішучих заходів до усунення проявів корупції у Львівському гарнізоні та у міністерстві! Настав уже час покарати когось та усунути від посади, подалі від заводської каси».
У своєму зверненні вони виступають за проведення виїзного польового засідання колегії МОУ на чолі з міністром, а також разом з представниками керівних органів «Товариства Українських Офіцерів», Львівської міської ради і мера міста Львова. На колегії мають бути ухвалені рішення згідно наступних питань:
1. Усунути будь-які прояви корупції у вирішення питань квартирного обліку та розподілу житла, та зробити при цьому організаційні висновки.
2. Призначити до керівництва структур гарнізону та комісій, котрі займаються квартирним обліком, чесних офіцерів гарнізону, сумлінних керівників.
3. Зобов’язати командування гарнізону надати ветеранам військової служби довідки про їх обліковий стан та в короткий термін, нарешті впорядкувати квартирний облік.
4. Довідки про обліковий стан сімей офіцерів надалі видавати та долучати до облікових справ щороку, внести зміни про це до Наказу №577МОУ.
5. Включити до складу житлової комісії гарнізону представників Громадської організаації «Товариство Українських Офіцерів» для забезпечення законності та цивільного контролю.
6. Провести повну інвентаризацію усіх земель військових містечок (діючих та бувших) та рішенням вищого державного органу закріпити за цими землями цільове їх призначення: u1090 тільки для цільових урядових програм житлового будівництва сім’ям військовослужбовців., а де житло не можна, - то для інших потреб ветеранів військової служби.
М.В.Тимків, підполковник у відставці
І.М.Левочко, полковник у відставці
Л.В.Головінський (партія «ВО» Батьківщина»)