Верховна Рада повинна ухвалити рішення, що передбачає участь громадських організацій у підготовці та проведенні заходів, присвячених 65-й річниці визволення України та перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні. Про це з парламентської трибуни заявив голова Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» генерал-полковник запасу Олександр СТЕЦЕНКО на слуханнях 3 червня 2009 року.

Шановні народні депутати України, ветерани! Всеукраїнська громадська організація «Товариство українських офіцерів» ще в березні 2008 року звернулася з проханням до голів 5-ти фракцій у Верховній Раді України та до голови комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності виступити з ініціативою щодо прийняття Верховною Радою України Постанови про підготовку та відзначення на державному рівні 65-річчя перемоги над військами німецько-фашистських загарбників у Корсунь-Шевченківській битві 1944 року.
Були отримані листи з підтримкою нашої ініціативи від Володимира Михайловича Литвина та голови комітету з питань культури і духовності Володимира Яворівського. Саме завдячуючи їх ініціативі 25 грудня 2008 року була прийнята Постанова Верховної Ради України про відзначення пам’ятних дат у 2009 році, в тому числі й Корсунь-Шевченківської битви на державному рівні.
Що можливо було зробити за півтора місяці? Рівно стільки, щоб про це не знали далі Черкаської області. Не відбулося жодної телепередачі і жодного фільму на каналах телебачення. І це при тому що за масштабом цю битву називають історики, воєначальники та в народі «Сталінградом на Дніпрі». На прикладі підготовки та відзначення 65-річчя Корсунь-Шевченківської битви, 65-річчя визволення Криму та Севастополя місцеві адміністрації відповідно до Указу Президента та постанови КМУ не створили громадські ради та не виявили бажання співпрацювати з громадськими організаціями, які об’єднують військових та ветеранів. Не отримали наші громадські ініціативи з цього приводу і належної підтримки з боку Міністерства оборони та Державного комітету України у справах ветеранів. Очевидно, так же непримітно пройде відзначення і 65 роковин звільнення України. Тоді на яких ще традиціях ми будемо виховувати наше молоде покоління?
Ми пропонуємо:
– прийняти постанову, що передбачає участь громадських організацій у підготовці та проведенні заходів по відзначенню 65 – річчя визволення України та перемоги у Ве¬ликій Вітчизняній війні 1941-1945 років;
– звільнити від оподаткування підприємства і роботи по підготовці озброєнь і техніки для передачі до музеїв Великої вітчизняної війни, які висвітлюють події та пам’ять про визволення України.
Шановні народні депутати, ветерани! Слухання в залі найвищого законодавчого органу України проблемних питань життєзабезпечення ветеранів війни, їх законодавчого вирішення та відзначення 65–річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років знаменне тим, що саме в цьому залі приймалися та приймаються доленосні для ветеранів рішення, які цілком об’єктивно можливо назвати, як тріумф і трагедія соціального та правового захисту ветеранів. Чому так сталося? Сьогодні в нашій державі створена досить досконала законодавча база, що передбачає соціальні гарантії та пільги ветеранам війни, учасникам бойових дій та особам, які прирівняні до них, ветеранам військової служби, військовослужбовців та працівників правоохоронних органів.
Проте законодавча база не передбачає зворотного зв’язку за їх виконанням. Тобто не створено дієвого механізму контролю за виконанням цих законів та не встановлена міра відповідальності, в тім числі кримінальна, конкретних посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави. В результаті виконавча та судова гілки влади в Україні інтерпретують прийняті закони на свій розсуд, а в ряді випадків просто ігнорують. В результаті права ветеранів, військовослужбовців та правоохоронців поставлені нижче, ніж у простих громадян і суди цьому не допомога.
Так, наприклад, стаття 12 Закону України № 2011 від 20.12.1999 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає надання земельних ділянок для будівництва житла після 17 календарних років військової служби, а простий громадян має право її отримати після досягнення повноліття. А частина 3 статті 118 Земельного кодексу України передбачає право простих громадян щодо набуття у приватну власність частини земель підприємств, установ та організацій, де вони працювали чи працюють (мається на увазі колгоспи і радгоспи). Військовослужбовці чи пенсіонери з їх числа не мають такого права на придбання безоплатно у приватну власність земель оборони, що вивільняються у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України.
Сам механізм набуття права власності на землю (передбачений Земельним кодексом України) обходить військових, ветеранів та пенсіонерів з їх числа, є громіздким та практично не реальним. Він є не прозорим та таким, що створює умови для зловживань причетними до землі посадовцями і обранцями. Ряд постанов Кабінету Міністрів України створюють штучні перепони для реалізації прав ветеранів на житло та на землю. Ці постанови підлягають перегляду, як такі, що не відповідають законам, здоровому глузду та Конституції України. Чому наші ветерани вимушені звертатися до суду за захистом своїх законних прав? Хочу завірити, у державі кошти на виконання законів є! Ніхто не переконає мене у зворотному. Чому ж суди відмовляють ветеранам у захисті? Та тому, що у нас унікальна держава, у якій окремі посадові особи, уповноважені на виконання функцій держави, а також їх організовані групи умисно не виконують закони.
Наведу приклади. Полковник у відставці ЦИБІЗОВ, який за участь у визволенні м. Харкова та форсування Дніпра отримав високе звання Героя Радянського Союзу, вимушений у 2004 році разом із іншими ветеранами звернутися до Київського міського військкомату про перерахування розміру пенсії у зв’язку з підвищенням розміру грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців. Військкомат, керуючись вказівками Міністерства оборони України, відмовив Герою. До якої ще степені цинізму можна владі ще дійти?! Тільки шляхом судового примусу Міністерство оборони України в особі міського військкомату зробило таке перерахування.
Характерним прикладом порушення рівності конституційних прав органами Пенсійного фонду України є судові тяжби ветерана, заслуженого адмірала – підводника Володимира БЕЗКОРОВАЙНОГО, який був і командувачем ВМС України і заступником Міністра оборони. Адміністративні суди усіх рівнів відмовили адміралу в задоволенні його законного права на перерахування розміру пенсійного забезпечення у зв’язку зі зміною розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Цим суддям ніколи не зрозуміти до кінця свого київського існування, якими шляхами та випробуваннями досягалося його право на гідну пенсію чи її перерахунок по закону.
Окрім моральних, точніше аморальних аспектів, причиною цього є те, що постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року №4 рекомендовано суддям позови ветеранів про перерахування розміру пенсій приймати, але не задовольняти. Ця постанова часів голови ВСУ Маляренка, яка суперечить Конституції України, діє досі і потребує негайного скасування!
Шановні народні депутати, ветерани! З плином часу, коли ми з вами не отримаємо заслуженої турботи з боки держави та піклування нашого вже дорослого, а поки, ще молодого покоління, то зрозуміємо, що отримали таке відношення «по заслугах». Наше недостатньо правильне та турботливе відношення до справжніх ветеранів війни сьогодні і є мірилом в майбутньому відношення до нас самих.
Головною причиною щодо реалізації прав ветеранів війни на соціальне, медичне та пенсійне забезпечення є традиційна безвідповідальність виконавчої влади та місцевого самоврядування, яка не мала, не має і не буде мати політичного забарвлення. Про турботу ми чуємо тільки під час передвиборчих обіцянок, але практично ні одного кроку з десяти чи навіть п’яти фактично для прориву назустріч ветеранам, військовим та правоохоронцям не зроблено. Жоден народний обранець за часів незалежної України не був притягнений до відповідальності за невиконання передвиборчих зобов’язань та вимог чинного законодавства щодо соціального, медичного і пенсійного забезпечення ветеранів війни та захисників Батьківщини.
Одною із основних соціальних проблем, яка набуває все більшої гостроти та має останнім часом політичне забарвлення, є забезпечення житлом ветеранів війни, ветеранів Збройних Сил України, військовослужбовців та осіб, звільнених із військової служби. Всеукраїнською громадською організацією «Товариство українських офіцерів» розроблена концепція та Програма дій щодо прижиттєвого вирішення житлової проблеми для військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби та членів їхніх сімей за рахунок реалізації їх конституційних прав на житло та на землю.
Програма не передбачає залучення бюджетних коштів для будівництва житла. Це важливо для державного бюджету України. За нашими розрахунками, що проведені та оприлюднені ще у 2007 році за такою послідовністю, можливо побудувати більш 135 тисяч квартир та вирішити житлову проблему таким чином, що вона не виникатиме надалі.
Суть даної концепції полягає в послідовній реалізації законного права цієї верстви населення на землю та на житло. Отримавши у порядку та розмірах, визначених ст.ст. 118, 121 та 151 Земельного кодексу України та за сприяння МО України, як землекористувача, безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва житла кожен ветеран, військовослужбовець, особа, звільнена з військової служби чи ветеран за своїм власним вибором самостійно чи разом з іншими зможе надалі залучити інвестора для будівництва житла на умовах укладеного договору. Незважаючи на правомірність таких дій, прикладу його реалізації та сприяння з боку влади ще не було. Воно і зрозуміло – наша Програма виключає зловживання, забезпечує участь громадськості і є прозорою.
Незважаючи на наші звернення до Кабінету Міністрів України, до Міністра оборони України чиновники цих державних установ проявляють абсолютну бездіяльність. Про це свідчать конкретні наші звернення (5) та відповіді державних посадових осіб, які погоджуючись з нашими пропозиціями, не проявляють ніяких дій щодо своїх захисників.
Користуючись нагодою, хотілось би висловити вдячність Голові Верховної Ради України Володимиру Михайловичу Литвину, який особисто взяв участь в урочистостях з нагоди 65 річчя Корсунь-Шевченківської битви.
Таким чином, шановні народні депутати України та ветерани, влада порушує закони та наші права рівно в тій мірі, в якій ми їй це дозволяємо.
Вже давно настав час встановити персональну кримінальну відповідальність з невиконання законів особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
Прийдешні покоління осудять нашу бездіяльність від якої будуть страждати вже не ми, а вони. З метою подолання ганебного відношення до безквартирних ветеранів, військовослужбовців та правоохоронців ми надаємо пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Законів України, які можуть суттєво сприяти вирішенню проблем соціального, медичного і пенсійного забезпечення ветеранів війни та військової служби (додаток: пропозиції на 4 аркушах).
Щиро сподіваюсь на співпрацю та на те, що наші турботи і біль про проблеми ветеранів стануть для вас, шановні народні депутати, мірилом нашого з вами майбутнього. Дякую за увагу.