Не один рік держава Україна намагається вирішити проблему забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей.

Стаття 47 Конституції України передбачає, що „Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону”.

З метою реалізації Конституційних прав військовослужбовців був прийнятий Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (із змінами та доповненнями, діючими з 1 січня 2008 року) „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”

Цей Закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.

Стаття 12 цього Закону України („Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями”) передбачає:

„1. Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР (5464-10) та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці строкової військової служби розміщуються в казармах (на кораблях) згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (548-14). За ними зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби.

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.

Курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, надається жила площа в сімейних гуртожитках. У разі відсутності таких гуртожитків їм виплачується за місцем проходження військової служби грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями (1081-2006-п), а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

2. За військовослужбовцями, які вступили на військову службу за контрактом, зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за попереднім місцем проживання.

3. Особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов'язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби, жилі приміщення в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, в яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

У позачерговому порядку в разі потреби поліпшення житлових умов надаються жилі приміщення сім'ям військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

4. За військовослужбовцями, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі їх направлення для проходження військової служби за межі України або переведення на службу до місцевості, що зазнала інтенсивного радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, бронюється жила площа, яку займали вони та члени їх сімей, на весь час їх перебування за межами України чи в зазначеній місцевості.

5. Військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавство.

Особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.

Пільги, передбачені цим пунктом для військовослужбовців, надаються за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом військовослужбовця за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. (Пункт 5 статті 12 доповнено абзацом згідно із Законом № 107-VI (107-17) від 28.12.2007).

Пільги звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. (Пункт 5 статті 12 доповнено абзацом згідно із Законом № 107-VI (107-17) від 28.12.2007).

6. Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку.

Органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати земельні ділянки та в межах визначених законом повноважень допомогу в будівництві військовослужбовцям, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, якщо вони виявили бажання побудувати приватні жилі будинки.

7. Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири) на строк до 20 років з погашенням загальної суми та відсоткових ставок за кредитами за рахунок коштів, призначених у державному бюджеті на утримання Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Зазначений кредит надається військовослужбовцю тільки один раз протягом усього часу проходження ним військової служби.

Порядок та умови надання військовослужбовцям кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири) визначаються Кабінетом Міністрів України.

8. Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали інвалідами I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

9. Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

У разі смерті особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку на підставах, зазначених у абзаці першому ціє частини, яка відповідно до законодавства мала право на першочергове (позачергове) одержання житла, її сім'я зберігає право на одержання житла в тому самому порядку. (Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 533/97-ВР від 18.09.97, в редакції Закону № 1865-IV (1865-15) від 24.06.2004 ) (Офіційне тлумачення положень пункту шостого статті 12 див. в Рішенні Конституційного Суду № 5-рп/99 (v005p710-99) від 03.06.99)”.

Відповідно статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) Кабінет Міністрів України своєю постановою від 3 серпня 2006 р. №1081 затвердив Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

У відповідності з постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями” було рекомендовано центральним органам виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронним органам спеціального призначення, Державній спеціальній службі транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.

Всіх, кого нагально цікавить проблема отримання житла, можуть без особливих зусиль знайти цю постанову, яка почала діяти з 8 серпня 2006 року і поки що діє (на 12 травня 2008 року).

Справа в тому, що Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2007 року відкрито провадження в адміністративній справі №2/186 за позовом Ю. Й. Зошія до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 3.08.2006 № 1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями".

Судовий розгляд справи було призначено на 13.02.2008 року на 11 годин у приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва (м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, зал судового засідання № 1). (див.: Офіційний вісник України, 2008, № 1, оголошення).

На сьогоднішній день інформація про будь-яке рішення Окружного адміністративного суду міста Києва відсутня.

Головна ідея цієї постанови полягає у двох моментах:

1. Військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.

У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.

Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.

2. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081 (1081-2006-п) "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність з чинним законодавством Міністром оборони України А.С.Гриценко було підписано наказ від 06.10.2006 року № 577 „Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 р. за № 1171/13045).

З дати підписання цього наказу до нього були внесені зміни згідно з наказами Міністра оборони України № 720 (z1375-06) від 11.12.2006 р., № 193 (z0444-07) від 23.04.2007 р.,№ 518 (z1113-07) від 11.09.2007 р.

Всі ці зміни направлені в основному на створення додаткових труднощів при отримання постійного житла для військовослужбовців та членів їх сімей.

Наказ Міністра оборони України від 3 лютого 1995 року № 20 (z0043-95) "Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1995 року за № 43/579, вважається таким, що втратив чинність.


Маючи деякий статистичний матеріал та приведену вище нормативно-правову базу, хотілось би проаналізувати стан та перспективи забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей у Київському гарнізоні. Так, на 1 квітня 2008 року на обліку у 30 житлових комісіях знаходиться 7179 черговиків (із них 2290, тобто 31,9% - не пройшли перереєстрацію).

На думку автора, така велика кількість тих, що не пройшли перереєстрацію свідчить про те, що люди втратили надію на швидке і успішне вирішення житлової проблеми для себе та своїх рідних.

На 1 кімнатну квартиру претендують 1500 сімей (або одиноких) – не пройшли перереєстрацію – 452;
- на 2 кімнатну – 2807 сімей (907 – не пройшли перереєстрацію);
- на 3 кімнатну – 2344 (789 – не пройшли перереєстрацію);
- на 4 кімнатну – 471 (129 – не пройшли перереєстрацію);
- на 5 кімнатну – 57 (13 – не пройшли перереєстрацію).

Із всієї кількості позачергові складають - 2103, першочергові – 1394, без пільг – 3679.

Позачергові звільнені ветерани військової служби становлять у загальній черзі 1240 сімей (не пройшли перереєстрацію – 318).

Ті військовослужбовці, які ще в лавах Збройних Сил України і прослужили 25 і більше календарних років (першочергові), становлять 477 чоловік (не пройшли перереєстрацію 131).

Виникає цілком логічне запитання – коли все-таки хоча б ця категорія військовослужбовців та членів їх сімей зможе отримати житло для постійного проживання ?

Тут можна привести витяги із Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР.

Це редакція п. 7 статті 6 (Соціальний захист ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їх сімей) на 31 грудня 2007 року:

7) першочергове, але не пізніше одного року після звільнення з військової служби або зі служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки, забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, або одноразове надання безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво чи придбання житла з урахуванням встановленої законодавством норми жилої площі на сім'ю і погашенням його в повному розмірі за рахунок Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, інших центральних органів виконавчої влади, утворених відповідно до законів України військових формувань, а також забезпечення земельними ділянками під забудову і право на їх безоплатне отримання у власність у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (абзац перший пункту 7 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 662-IV (662-15) від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.08.2003 року).

Позачергово забезпечуються житлом ветерани військової служби, які при звільненні з військової служби здали державним органам займане ними у військових містечках жиле приміщення та не були забезпечені іншим жилим приміщенням, які досягли на 1 січня 2001 року 60 і більше років, а також сім'ї таких померлих ветеранів військової служби.

Порядок надання ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України безвідсоткових кредитів на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво або придбання житла встановлюється Кабінетом Міністрів України. (Пункт 7 статті 6 в редакції Закону № 2373-III (2373-14) від 05.04.2001; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3475-IV (3475-15) від 23.02.2006).


З 1 січня 2008 року цей пункт Закону України виглядає вже наступним чином:


7) першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Позачергово забезпечуються житлом ветерани військової служби, які при звільненні з військової служби здали державним органам займане ними у військових містечках жиле приміщення та не були забезпечені іншим жилим приміщенням для постійного проживання та яким виповнилося 60 і більше років, а також сім'ям померлих ветеранів. (Пункт 7 статті 6 в редакції Закону № 2373-III (2373-14) від 05.04.2001; із змінами, внесеними згідно із Законами № 662-IV (662-15) від 03.04.2003, № 3475-IV (3475-15) від 23.02.2006; в редакції Закону № 107-VI (107-17) від 28.12.2007).

Різницю, і при тому суттєву, можна помітити. Перспективи найближчого отримання свого житла дуже незначні.

А ще у черзі знаходяться

- інвалідів 1,2,3 груп – 84;
- багатодітні сім”ї – 103;
- звільнені ВЛК і ВТЕК – 68;
- звільнені за станом здоров”я – 663;
- учасники бойових дій – 559;
- учасники ліквідації аварії на ЧАЕС 1 та 2 категорій – 195.

І всі вони теж очікують вирішення цього болючої проблеми.

Це все до того, що зараз у черзі ще знаходяться люди, які були поставлені на облік у жовтні-листопаді далекого 1990 року! Тобто майже 18 років назад!

І тут можна привести невтішну статистику.

Терміном
- до 1 року на черзі знаходиться 5 сімей,
- до 5 років - 1348 сімей (18,8% загальної кількості);
- до 10 років – 1245 сімей (17,3%);
- до 15 років – 3530 сімей (49,2%);
- до 18 років - 1051 сімей (14,6%).

Програма, запропонована ВГО „Товариство українських офіцерів”(земля в обмін на квартиру) є одним із дієвих і ефективних способів вирішення проблеми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей у найближчі 5 років.

Оксюта В.О.
12 травня 2007 року.