- (А.В.) Шановний Олександре Степановичу! Як нам стало відомо, Державний комітет у справах ветеранів України визначений виконавцем Програми будівництва житла для звільнених у запас військовослужбовців. Товариство Українських Офіцерів розглядає цю проблему як одну з основних при виконанні своїх статутних зобов'язань. У чому Ви бачите можливість співпраці з нашим Товариством?
-Я уважно ознайомився з викладеною у Вашій газеті «Українські Офіцери» ідеєю про можливі шляхи забезпечення житлом офіцерів і ветеранів військової служби. З власного досвіду можу сказати, що обраний Вами шлях надзвичайно складний і його буде дуже нелегко подолати. В місцях, де ведеться будівництво житла, отримати за законом 10 соток землі для зведення власного житла хоч і нелегко, але можливо. Уявіть собі, що 100 чоловік отримали 10 га землі. Далі, за угодою обміну між інвестором та конкретним ветераном, вони фактично міняють землю на папірець. В подальшому може виникнути така ситуація: згідно середньостатистичних даних по Україні, квартира площею 62 кв.м за будівельною нормою вартості 1 кв.м у 7,5 тис. грн. коштуватиме близько 0,5 млн. грн., а 100 квартир - 50 млн. грн. З точки зору рентабельності бізнесу, це становитиме не більше 15% всього будівництва. Щоб повернути собі ці гроші і мати прибуток, інвестор повинен збудувати 600 квартир і 500 з них продати. А це вимагатиме від нього близько 300 млн. грн., що фактично не під силу навіть дуже потужному інвестору. Якщо попередньо продати частину виділеної землі і будувати житло за отримані гроші, то фактично ми маємо новий «Еліта-центр»: гроші зникнуть, а житла не буде.
Навряд чи можна вважати правильним, що Ви опікуєтесь тільки членами свого Товариства - військовослужбовцями, звільненими у запас чи відставку. А як же бути іншим безквартирним? Можливо собі уявити, що всі, хто схоче скористатись Вашою допомогою, стануть членами Товариства. Але ж Ви ведете мову про отримання землі і тими, хто вже має житло. Звичайно, вони мають таке право, але ж забезпечувати житлом у першу чергу потрібно тих, у кого його немає. А зараз таких майже 17 000 чоловік. Легко собі уявити, що землю з Вашою допомогою першими отримуватимуть ті, хто Вам ближчий. Міністерство оборони безпосередньо передати Вам землю не може. За законом, землі, які звільняє МО, послідовно переходитимуть до центральних та місцевих органів влади. Це надзвичайно складний та довгий шлях і в першу чергу по місту Київ. Звернемось до історії. Чотири роки тому ми просили у мера Омельченка виділити землю на вул. Теремківській для побудови трьох двадцятиповерхових будинків для безквартирних офіцерів. Проект був навіть погоджений в деяких інстанціях, в тому числі з
заступником головного архітектора Києва. Але коли справа дійшла фіналу, то виявилось, що хтось подав заявку на землю на день раніше за нас і ми отримали відмову.
У Львові земля колишнього військового об'єкту, розпорядженням Уряду України, була передана існуючому на той час Національному координаційному центру (НКЦ) як Органу центральної виконавчої влади і відповідальному за виконання Програми, затвердженої постановою Кабміну від 29.01.1999 року. (Не плутати цю Програму з комплексною, в якій йдеться про діючих військовослужбовців, в тому числі звільнених у запас після 1995 року і залишених на квартирному обліку у військових гарнізонах). За Першою програмою державна земля, яка свого часу була передана Міністерству оборони, після скорочення Збройних сил знову повертається державі. Використати таку землю в інтересах будівництва житла для військовослужбовців можливо, але на практиці це виявилося також надзвичайно складно.
Як відомо, у 2005 році Програма будівництва житла для звільнених військовослужбовців була передана в Департамент адаптації звільнених у запас або відставку та конверсії колишніх військових об'єктів, створений, як правонаступник ліквідованого НКЦ і який діє у складі Міноборони України. Починаючи з цього часу, кошти на виконання цієї Програми Міністерством оборони не планувались і не виділялись, що призвело до зупинки її виконання. При цьому остаточно втратили будь-яку надію на отримання гарантованого державою житла не тільки звільнені військовослужбовці Міноборони, а й звільнені військовослужбовці військових формувань, учасники бойових дій та сім'ї загиблих військовослужбовців, які не входять до складу Збройних Сил, але на яких поширюється дія цієї Програми. Як наслідок - збільшилась кількість скарг, заяв та звернень з боку ветеранів, в яких висловлюється недовіра та різке невдоволення діями Уряду.
Враховуючи ці обставини та з метою вивільнення Міноборони від виконання Програми для звільнених військовослужбовців, як невластивої функції для оборонного відомства, Рада національної безпеки і оборони України запропонувала передати функції органу, що відповідає за виконання Програми від Міноборони до новоствореного Державного комітету України у справах ветеранів, як центрального органу виконавчої влади, дії якого спрямовуються Кабінетом Міністрів України. Рішення РНБО України введено в дію Указом Президента України від 27 серпня 2007 року № 791.
На виконання вимог зазначеного Указу Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 24 жовтня 2007 року № 1262 «Про затвердження Положення про Державний комітет України у справах ветеранів», яким визначено, що Комітет виконує функції органу, який відповідає за виконання Програми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, які перебувають на квартирному обліку у виконавчих органах місцевих рад. Це рішення Міноборони України підтримало без зауважень.
Починаючи цю роботу майже з чистого аркушу, Держкомветеранів вніс пропозицію Уряду України щодо відновлення в 2009 році фінансування
Програми через загальний бюджет. Крім цього, Уряд України пропонує в Держбюджеті на 2009 рік замість державних субвенцій, які в попередні роки виділялися на будівництво житла, передбачити вести фінансування за формулою розподілу міжбюджетних трансфертів. Зокрема в наступному році передбачається виділення 130 млн. грн. на будівництво і придбання житла для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку. За нашим прогнозом, Комітет у справах ветеранів за підтримкою Уряду України здатен до 2016 року надати біля 14 тис. квартир, що дозволить 100% вирішити проблему забезпечення житлом звільнених у запас військовослужбовців, які досягли 60-річного віку, тих, хто перебуває на обліку понад 10 років, а також учасників військових конфліктів і родин загиблих військовослужбовців.
-(А.В.) В чому може полягати співпраця між Комітетом у справах ветеранів та ВГО ТОУ?
-Звичайно, ми будемо сприяти, щоб земельні ділянки для будівництва житла отримували звільнені у запас військовослужбовці, але з наведених вище причин не можемо погодитьсь з тим, щоб цим займався лише інвестор. Землю Міністерства оборони не можливо використовувати як засіб платежу за квартири. До того ж існує заборона нинішнього уряду на укладання угод з інвестором про спільну забудову до встановлення Кабінетом міністрів України порядку здійснення таких процедур. І ми чекаємо, коли цей порядок буде визначений.
А що стосується нашої роботи, то на першому етапі ми пропонуємо спільно звернутись до Міністерства оборони і просити його згоди на передачу колишніх військових об'єктів в оперативне управління Держкомветеранів, як органу центральної виконавчої влади. До речі, на даний час існує заборона Кабінету Міністрів України щодо здійснення Міноборони операцій з реалізації та передання земель, що належать цьому Міністерству, крім безоплатної передачі у комунальну власність земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного і житлового призначення разом з цими об'єктами, до прийняття окремого рішення.
На другому етапі ця земля передається встановленим порядком територіальним громадам, з отриманням дозволу відповідної сесії щодо будівництва житла для ветеранів військової служби силами самого Комітету у справах ветеранів.
На третьому етапі відбувається проектування житла (за участю інвесторів) з узгодженням кількості квартир, що будуть передані безоплатно ветеранам. Звичайно, ми прагнутимемо збільшити цю кількість за рахунок бюджету і міжбюджетних трансфертів, отриманих міською громадою. Цю роботу ми плануємо проводити спільно з підпорядкованим Міністерству оборони Державним департаментом адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів, який також повинен планувати залучення коштів на виконання Програми. Це можливо за умов спільного фінансування та виконання житлової Програми для військових ветеранів на зразок того, як наприклад, йде фінансування
Програми утилізації боєприпасів, яке здійснюється одночасно трьома Міністерствами.
Комітет ветеранів намагатиметься залучити до виконання цієї Програми і інші структури, у тому числі зацікавлені органи виконавчої влади з Міністерством оборони включно. На кожному з цих етапів Комітет у справах ветеранів надзвичайно зацікавлений у співробітництві з «Товариством Українських Офіцерів».